Слова незабутні, гіркі і потріскані, наче.
Розпечені стріли пронизують наскрізь мене.
А серце, як осінь, холодне і дуже терпляче..
А осінь мине.
Мій компас незламний і небо таке безкрає.
Я птахом підбитим хоча би кудись долечу.
А серце, як осінь, теплим також буває..
Та я мовчу.
Бо все не так просто. Не можу тебе впізнати.
Та інколи бачу від щастя аж сьоме небо.
А серце, як осінь, навчене довго чекати..
Моє - на тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2016
автор: Svetok