Я не хочу в ті сни, куди ти не заходиш.
Хай там рай вочевидь, я не хочу в ті сни.
Хай там вічна любов і всевладдя клейноди,
Я не хочу туди, бо без тебе вони.
Я не хочу розлук, якщо звінчані душі.
На якийсь кілометр не завезли пальне.
Там мережаний шлейф сіре небо ворушить, -
Я не хочу відлуння, що й досі кляне.
Я не хочу під ноги упасти й завмерти, -
Переступиш поволі, жорстокий гінець.
Що було, те було і котячі концерти
Я не хочу до скону... урвався терпець.
Я не хочу, бо сили у настрої втопиш,
Засмоливши судини, де кров - стеарин.
Трусонуть невід"ємні, істерик синкопи,
Я не хочу снодійне для сірих клітин.
Я не хочу роздати на фантики душу,
На ганчір"я порвати благеньку її.
Захлинаючись, звеш, але з місця не зрушу,
Я не хочу недолі збирать врожаї.
Я не хочу, не хочу, не хочу... не треба
Докоряти, лякати пекельним ось-ось...
На твоєму шляху я - химера Ереба,
Хоч просила, просилась...та не довелось.
04.12.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2016
автор: Ліна Ланська