Кохання спить, кохання в летаргії,
Подібний смерті довгий кріосон…
Це так банально – поки є надія,
Ніяк не намерзається мікрон
Останній, вбивчий, той що вводить в кому,
В ковчег, у вутлий човник забуття,
Що десь блукає крижаним фантомом,
Курсує на околицях життя.
Не треба, люба… Ми ж не заслужили
Щоби отак кохання – в кріосон…
Ми – пара, половинки, чуєш, мила?
Двох спраглих душ охриплий унісон…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2016
автор: посполитий