Я пам`ятаю твої руки
І пальці ці,
Стрункий і гордий стан,
Як розчинилася в тумані ця статура...
А винен хто?
Це я? Або ж ти сам.
І право, що нема чого сказати,
Все відгуло,
Пройшли наші дощі
Але чому ж так боляче сказати
Про те
що існували колись ми?
Твої слова - порожні обіцянки.
Моя наївність...
Я була така.
І навіть трохи смішно як згадати,
Що вірила тобі.
Ахах... Дурна...
Я знаю, ти знайдеш собі кохану
І я від тебе
Певно,не відстам.
Та не забути нашого роману
Тобі, мені
Простіше - обом нам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2016
автор: Рося Іванюк