А на останок я скажу:
прощай, назад не повертайся!
Ти перейшла свою межу –
тому дарма уже не кайся.
Як я любив! Боготворив
тебе одну у всьому світі.
Я полюбив й перетворив
наші життя в кохання миті.
А на останок я скажу…
Життя летить дощем в пісок,
іще пишу, та мерзнуть руки.
Рідкою зграйкою в лісок
втекли п‘янкі слова і звуки…
А на останок я скажу:
Прощай. Любить не зарікайся
і марно спокою межу
уже здолати не старайся.
Так наостанок я скажу…
29.11.2016
* За мотивами твору Бели Ахмадуліної „А напоследок я скажу“.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112912041
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704793
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2016
автор: Олександр Мачула