Терпімо,брате. Що іще лишилось?
Кривавий шлях не змиється дощем.
Здається, небо з Богом посварилось
І ми на місці сотню літ ідем.
Здається,світлий шлях все ближче, ближче,
Виснажує, видушує нутро,
Здається скоро.Тільки свищик свище
На тому місці, де було село.
А велемудрі нами поганяють
Не гірш від тих, що вже перебули,
По шию у могилу заганяють,
А ми живучі,ми не полягли.
Не повелись на словеса облудні,
Коли немає і не буде справ,
Як не свої, то ще якісь приблудні
В команді тих, хто обманув і крав.
Подавляться,докравши усе чисто,
Їх сліду не лишиться від грози!
Пречиста Діва, Матінка Пречиста
Вкраїні очі витре від сльози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704763
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.12.2016
автор: Ніна Третяк