Не стій у мене на могилі, не ридай
Не сплю я. І прошу мене там не шукай
Я в тисячі вітрів що тут кружляє
У іскорках, що сніг повсюди розкидає
Я блиск налитого достиглого зерна
Я ніжний дощ, що лише осінню бува
Коли прокинешся в ранковій суєті
з птахами в небі пошукай мене тоді
ті, що цвіркочучи, кругами ввись летять
вночі ж я там де ніжно зорі мерехтять
Не стій у мене на могилі, не ридай
Не вмерла я. Прошу, мене там не шукай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704745
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 04.12.2016
автор: Kira