Ці дотики… мурашки знову всюди…
Та зовсім не бажаю втечі я.
В романтику не вірять більше люди,
Та байдуже. В нас власна течія.
Ці дотики… знайомі, теплі, ніжні,
Я з ними відлітаю в забуття.
Так склалося, що долі в нас суміжні,
Назад уже немає вороття.
Ці дотики мене завжди зігріють,
Вони собою втілюють красу,
І втілюють ту заповітну мрію,
Яку я через все життя несу.
В цих дотиках є щось таке… магічне…
Вони чарують раз, і на віки.
Якщо і є насправді ще щось вічне,
То воно там, на кінчику руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704666
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2016
автор: Tommy