Я чула хтось сказав, що світ лихий, жорстокий.
А я скажу, що це зовсім не так. Ось вітерець легкий
колише в полі жито. Так гарно... Серед жита квітне мак.
Волошки визирають між колоссям. Так добре їм там й
затишно. Це так. Ромашки край дороги веселяться.
А в небі синьому кружляє, гляньте, птах!
Яким щасливим є той птах крилатий! О, який вільний,
нестримний той політ! А на землі ось роздзвенілися потоки.
Бо світлу радість вони всім несуть у світ.
Я відчуваю серцем... О, мій Боже! Твою турботу про кожного
із нас. Так день за днем спливають дні і роки...
А в них є кожна днинонька – для нас!
Якщо важкі й гіркі тут є хвилини, то лиш тому,що хтось все ж
коїть зло. Нехай же світлими будуть долі стежини.
Лихі й гіркі, щоб снігом замело!
Радій! Радій... Радій, мій часу світлий. Щасливою в тобі хай
буде кожна мить. А нам усім – навчитись в правді жити.
Все, що даєш, по-справжньому любить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704635
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.12.2016
автор: Надія Башинська