Ніч полонила гори,
Тихо зійшла в поля.
Пташка крилечком горне
Ближче своє маля.
Слухають шепіт річки
Місяць ясний, зірки –
Вірна сторожа нічки,
Найнята на віки.
Ранок іще не може
Ночі перебороть.
Сонечко не тривожить
Стомлений теж народ.
Ніч – то не тільки диво –
Загадка не проста:
Тих, хто любив, збудила,
Й стрілися їх уста.
30.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704603
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.12.2016
автор: Ганна Верес