Латала ряднинку вірша,
Білесеньку нитку вплітала,
Так свята схотіла душа,
Що й шовком її гаптувала.
На свитку стареньку новий
З камінчиком гудзик пришила.
Ганчірку ту із кропиви
Ліпила на свято для тіла.
Для тіла "прикраса з прикрас" -
Душі тільки я не вгодила...
Із праху не встане каркас,
А час не піднімеш на вила.
І море убрід, як колись
Торкалось видіння у Гріна, -
Хоч плач, хоч у відчай втопись...
Мереживно дражниться піна.
Куди замахнулась, смішна?
Всі двері зачинені й досі.
Ключі стереже купина,
Дива, наче ангели, - босі.
Пір"їнки злетять?.. - синтепон -
Начиння для ковдри від Бога.
Вбирається лихо в хітон
І зветься: патриція тога.
Біленька, ще й сяє... від сліз,
Умита і виткана з льону.
Котився донизу узвіз,
Людські позбиравши прокльони.
На тогу різками - шиття.
Ряднинка лишилась у віршах.
Там райське, від бід укриття
І доля ховається ліпша...
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/15241964_219697505125212_5831472025639746081_n.jpg?oh=a1ed648985cb6ff49c2f8d5f85d0f09d&oe=58B3A3E4[/img]
03.12.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704527
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.12.2016
автор: Ліна Ланська