Лист до коліжанки.

Пише  Катька  в  інтернеті  до  Львова  подрузі:

   Катька:
-Как  там,  Машка,  в  вас  дела,  
в  бандерской  окрузе?  Как  там  Стьопка,
как  семья,  как  твои  засранцьі,
Светка  вьіросла  твоя-  кавалерьі,  танцьі?

   Маруська:
-Знаєш,  Касю,...жиємо,  корову  тримаю,
свіже  сало  каждий  день,  як  причастє  маю.
Та  я  добре  сі  тримаю-  крілі,  кури,  птиці
та  й  добром  всіляким  нині  набита  півниці.
Ну  а  ти,  чула,  бідуєш:  ні  бульби,  ні  сала,
а  торік,  жи  нас  годуєш,-  риком  ти  кричала.
Я  ти  певно,  коліжанко,  зготую  посилку-
трохи  бульби,  бурака  та  венгерку  сливку.

     Катька:
-Да  ну  шо  тьі,  Машка,  сльіш,  зачем-  да  ненада,
я  вот  скора  буду  жить,  как  шикарна  панна,
есть  один  тут  у  меня,  пацан,-  он  ис  жиром,
пригляделса  уж  давно,  стал  моим  кумиром.

     Маруська:
-Би  с  сі,  Касько,  ти  встекла  із  своїм  кумиром,
в  хаті-  пустка  ні  гроша,  кишині  всі  в  дирах.
Та,  який  же  він  кумир?  Касько!  Розпни  вочи,
сховалосі  за  стінов,  як  смерть  серед  ночи.
Чи  ти,  Касько,  сі  сказила,  та  то  перший  злодій!
Казав  Стефко-  крав  капусту  на  нашім  городі.
Крав  на  нашім,  на  сусідскім-  по  цілій  країні,
то  тому  так  жиємо,  у  такій  руїні.
Всьо  зижерло  капустині,  яке  тілько  мала
і  ти  знаєш?  Жи  го  навіть  с...ка  не  напала.
Видно  му  тута  капуста  так  бебухи  здула,
жи  сі  мусіло  сховати  за  тутого  мура.
Та  капуста  шкодит  дуже,  може  навіть  вмерти-
дам  ти,  Касько,  їден  лік,  запиши  рицепти:
Шклянка  води  із  кирниці,  дай  трохи  касторки,
а  як  то  йму  не  поможе,  най  си  вип'є  хлорки.
То,  напевно,  йму  поможе-  так  бабці  казали,
такой  правда,  бо  від  того  болячки  втікали.
Так,  Касуню,  старі  люди  хороби  лічили,
а  би  нам  такі  пани  довго  в  світі  жили.
Бо  без  них  ми  ніц  не  варті-  ні  ми,  ні  держава,
як  не  крав  би  ту  капусту,  де  би  була  слава?
Добре,  Касю,  будь  здорова-  йду  пачку  ладити:
ти  положу  кусок  сала,  бис  мала  мастити.
Шо  то  варта  пісна  бульба,  пісні  макарани-
не  забудь  ше  написати  та  й  до  цьотки  Ганни.
Стефко  єйці  з  під  курей  по  стайни  збирає,
до  бутля  на  три  літри  в  ґазету  складає,
хліба  з  п'єца  рум'яного,  та  й  кобаси  ківко-
Би  ти  було,  коліжанко,  солодко-  не  гірко.




                                                                                 Капуста-  долари,  п'єц-  пічка  для  випічки  хліба  на
                                                                                 дровах,  півниця-  холодне  приміщення  для  зберігання
                                                                                 овочів  та  фруктів  на  зиму,  бебухи-  живіт,  мур-  стіна,
                                                                                 ніц-  нічого,  стайня-  приміщення  для  худоби  та  птиці,
                                                                                 ківко-  один  круг  ковбаси.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704523
Рубрика: Гумореска
дата надходження 03.12.2016
автор: Леся Утриско