Пророк. Глава четверта

24
Та  якось  пану  Енгельгардту
митець  із  Вільно  дав  пораду
митця  зробити  з  кріпака,
щоб  міг  малярством  
пана  славить,  
писати  лики  з  нього,  навіть
для  пана  втнути  гопака.  

Чи  б  міг  Пророк  з  отої  пики
юдеїв  малювати  лики*,
чи,  не  дай  Боже,  Божу  мати?
Чи  пану  гопака  втинати?..

Та  пан  з  поради  загорівся,
віддав  Тараса,  щоб  навчився
обличчя  панське  малювати,
поки  живий,  не  околів.
Хоч  і  ненавидів  «хохлів».  
(Пізніш  за  нього  
справив  викуп,
дві  тисячі  п’ятсот  рублів.
І  тим  собі  прибавив  віку
в  ганебну  записавшись  віху  
історії  панів  і  кріпаків**).

*Перші  ікони  з  зображенням  Ісуса  Христа  писались  з  обличчя  імператора  Костянтина,  який  у  325  році  проголосив  християнство  офіційною  релігією  Риму.
**Під  час  викупу  Тараса  Шевченка  Брюллов  сказав  про    Енгельгардта  «се  найбуйніша  безрога  в  торжківських  пантофлях».  У  кріпацтві  Тарас  пробув  24  роки  і  55  днів.  

25
Невже  ті  сплинули  роки?
Та  ні,  не  сплинули,  
й  сьогодні
Пророка  тіло  в  кріпаках
з  душею  Бога  на  руках.
І  панська  влада,  хоч  убога,
украсти  прагне  з  рук  тих  
Бога,
який  сидів  тоді  на  небі.

О  доле-мачуха,  о  доле!
Життя  Пророка  –  чисте  поле,
над  ним  злітає  білий  лебідь  –  
свобода  генія-митця.
З  турботи  «Сина»  чи  «Отця»,
а,  може,  оним  навпаки,
з  легкої  земляка*  руки
Тарас  навчається  
в  Брюллова
злотого  пензля.  
І  до  Слова
слова  збираються  в  душі
у  закутку,  у  тій  тиші,
де  суть  не  втратила
цнотливість,
і  де  всевишня  справедливість
душі  постала  на  поріг.

*Художника  Івана  Максимовича  Сошенка,  який  навчався  в  Академії,  і  багато  допоміг  Тарасу  у  становленні  його,  як  художника.  Народився  Сошенко  у  містечку  Богуслава  Канівського  повіту  (кілька  кілометрів  від  Вільшаної  і  Кирилівки).    

26
Проте  не  друг,  а  ворог  зміг
пророче  слово  зрозуміти*:
вінок  терновий  –  
а  не  квіти  –  
Пророку,  
божій  тій  людині,
як  і  Христу  в  лихій  годині,
пани  на  голову  кладуть
і  за  «слова»  життя  крадуть.
Та  не  писати  вже  не  можна,
болить  душі  клітина  кожна,
і  душу  гублять  на  хресті
за  ті  пророчі  і  прості
слова  до  Бога  чи  царя
чи  до  попа  –  його  псаря.
А  цар  звернеться  до  іуди,
як  правовірний  во  Христі.
(Тоді  юдеї  вийшли  в  люди
у  християнства  на  хвості).

*Іван  Сошенко,  розуміючи,  що  Тарас  Шевченко  наділений  надзвичайним  талантом  художника,  картав  його  за  написання  віршів,  як  витрачання  часу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704497
Рубрика: Поема
дата надходження 03.12.2016
автор: mavlail