За гріх, який нас охрестили,
Скували тіло в кайдани?
Відняли душу нашу й сили,
Лукаві зайди чужини.
В крові умили крутосхили,
Так пропололи, як могли.
Ординські виливки бацили,
Слов’ян узули в постоли.
Реве в тузі Дніпро глибокий,
Бурливо хвилі підніма…
Ті ноти зболені високі…
В пороги котить далина.
За що ж ти Ольго гріх пригріла,
Кому кормила цуценят?
Невже добра Русі хотіла,
Взяла в опіку бісенят…
За що напасть скажи чужинко
На грудях вигріла вужа?
Згадати словом добрим гидко,
Була ти й є для нас чужа.
Приніс чуму лихий хозарин,
Сліпу покору християн.
Відтоді лихо і почвари,
І ночі темні у слов’ян.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704385
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2016
автор: Микола Миколайович