О, мій народе, бачу в тобі силу,
Ти завжди піднімаєшся з колін…
Війною тебе й голодом морили,
Ти відбивався із усіх сторін.
У рабство гнали турки і татари,
Стоять хрести від шляхти по землі.
Та трупами вкривалися гектари,
Коли прийшли тічнею москалі.
І до цих пір, немов від злих вампірів,
Сочиться кров із матінки землі,
Були фашисти, а прийшли рашисти,
По-іншому – ті ж самі москалі.
Що били себе в груди і клялися:
Їм українець наче рідний брат.
Коли ж крові досхочу напилися,
Всі зрозуміли, що москаль – це гад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704367
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 03.12.2016
автор: Віталій Назарук