Мете, мете нестримний сніг на дворі,
Невтомно і натхненно, щедро так мете,
Що в парку побіліли вже й дерева,
Неначе в їх волоссі сивина…
А сніг мете, несамовито, озвіріло,
Немов замести хоче щось в моїм житті …
А з-за вікна виглядує сорока і стрекоче:
«Не крапка це, лиш кома, не спіши, зажди …»
А сніг неначе з цепури зірвався,
Не слухає нікого й сам не свій …
Сніг знавіснілий замете усі бажання,
Щоб долежали ті до віщої весни ...
1.12.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704102
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2016
автор: Лєна Дадукевич