Когда роняли сосны слёз янтарь,
И динозавры заросли топтали,
Когда пральвы рычали в пракустах,
В пранебесах – праптицы хлопотали,
И грызли ледники земную твердь,
И не унизился до ящерицы ящер,
Каким он был, мой персональный пращур?
Неандерталец, вертикальный зверь.
А он ведь был, тот самый-самый первый,
Кто отыскал горящий уголёк,
Ревел от радости, когда в свою пещеру
Пещерного медведя приволок.
Любовь ему и в снах ещё не снилась,
Что, кроме «Рррр» умел он говорить?
Его душа ничем не осенилась,
А разум жесткой шерстью был покрыт…
Слепого духа бурелом дремучий,
Пещерный опыт в буйных лопухах,
Еще себя сомненьями не мучил,
Не каялся, не сеял, не пахал.
Он в сердце серны всаживал стрелу,
Спокойно спал, медведя поборовши,
И словно богу, кланялся дуплу,
В пропахшей мёдом сребнолистой роще.
Сырое мясо в рот пихал кусками.
Но вот, когда зацвёл в лесах миндаль,
Замурзанную самку приласкал он,
И первым в мире – изобрёл печаль!
......................................................................
Костенко Л. В./ Вибране.-К.:Дніпро, 1989.
Коли ридали сосни янтарем
І динозаври ніжились в щириці,
Коли ще жив у пралісі пралев,
Коли в пранебі глибали праптиці,
Коли льоди зсувалися із гір
І ще була не ящірка, а ящір, -
який він був, мій особистий пращур,
неандерталець, вертикальний звір?
А він же був, той дикий, той праперший,
котрий жарину вигледів од хвищ,
на стійбища людинячі приперши
Ведмедя із пралютих сукровищ.
Йому іще кохання і не снилось,
Він знав ще, може, тільки букву «р-р-р»,
Душа іще нічим не осінилась,
і розум був іще кошлатий... Бр-р!
Сліпого духу зарості дрімучі,
Печерна тінь у потолочі трав,
Він ще себе питаннями не мучив,
Не каявся, не сіяв, не орав.
У груди сарни вскіплював стрілу
І твердо спав, упоравши ведмедя.
І наче богу, кланявся дуплу,
Де срібні липи чаділи від меду.
Він з лапи їв, криваве м`ясо плямкав.
Та в час, коли зацвів гіркий мигдаль,
Погладив раптом рябомизу самку
І перший в світі винайшов печаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=70409
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 23.04.2008
автор: MiShura