Опа-опа-опа-ча,
дайте у сортир ключа
і просратися хоча б
змогу.
Чи багато я прошу -
ключ всього; стою смерджу
про Європу і "жу-жу"
вбого.
Через вуха й рот - лайно,
бо надкрай в мені воно,
чим наповнилось нутро -
цілю.
Уривається терпець -
ключ мерщій, бо всім "капець",-
знатний я гамном стрілець
й гниллю.
Не сідатиму в корчах,
бо великий маю страх,
що зробив десь там на днях,
купу.
Привселюдно голий зад
покажу я вам навряд:
явки там усі і штат -
тупо.
Тинди-ринди-тинди-тинд:
не машина я, а гвинт -
за природній всі інстинкт
судять.
Тож прошу вас, як братів...
ко б просратися зумів,
може б, більше й не смердів
людям.
Не зі зла смердоту ллю-
Батьківщину я люблю!
Як?! По-іншому ще "лю"
можна?
А любити без образ,
щоб не брав проносний сказ -
все спускати в унітаз
"сложно"?
Опа-опа-опа-ча
Дайте ключик для ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704029
Рубрика: Присвячення
дата надходження 01.12.2016
автор: Серафима Пант