Ось літо пройшло, а ми ще не нагрілись доволі,
Останнє тепло – не тепло, уже тільки омана.
Вже гнізда порожні колишуть над шляхом тополі,
Приміряють на себе сіру сорочку туману.
Пронеслась землею остання печаль журавлина,
Журавлиним крилом вже нам літо махає – прощай.
Червоним багаттям стоїть над рікою калина,
А на землю паде калиновою кров’ю печаль.
Поля засіріли осіннім туманом і луки,
І без жалю з лісів падолист обриває крило.
Птах – віщун прокричить уже скоро близькість розлуки,
І останнім капризом, дихне над землею тепло.
Надвірна. 2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704025
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2016
автор: Мартинюк Надвірнянський