Давай обміняємось ранами,
Ця річ найінтимніша, звісно,
І навіть як легше не стане,
Утішимось спільними слізьми.
Бо заковані рухи латами,
І затягнуті душать корсети,
Так квартирки душі відкривати б,
Щоб не бракло повітря для лету.
Коли любимо, неосудні ми,
І готові без осуду слухати,
І усе, що за тілом невидиме,
Ми узяти готові на руки.
Бо коли ми відкрито-беззахисні,
Вже немає невинних і винних,
Відімкнуті останні засуви,
І вже щирість немає впину.
І знайшовши себе у іншому,
Його людськість, як свою, бачимо,
Не цураємось ран найбільших,
І за це нам усе пробачено.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2016
автор: Віталій Стецула