Колись жила у казці, у любові я купалась
Я ніжилась на сонечку у сяйві світла і тепла
Та світла мить була недовго, десь пропала
І тут я вже в тенетах темряви і зла.
Любов – це вітер десь вона гуляє
Любов – це квітка її треба берегти
Бо вітер відшумить, ти глядь його немає
А квітку хтось розтопче, як не стерегти.
Як шкода тільки біль у серці завмирає
Чи є щось хороше, що потрібно віднайти.
Я вірю в чудо та в казках воно буває
В житті на жаль його ніколи не знайти.
Я плавала в коханні бурно-океані.
Я грілася на сонці щастя і мети.
А зараз опинилась у грязюці і в омані.
Як шкода, що це все болото не пройти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703871
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2016
автор: малина сладкая