Закину у ніч печалі, нехай летять.
Закину безжальних мук непроханий стогін.
Закину сумне й мовчазне передчуття,
Закину глумливий сміх і докори строгі.
Закину дощі тижневі - нудьгу богів.
Закину в рожевий сон прощання у сквері.
Закину похмурі рики жаских могил,
Закину магічний ключ, малюючи двері.
Закину, не варте свіч, останнє із лез.
Закину щити, а стріли віддам амурам.
Закину... щербатий Місяць - той самий Крез, -
Закину мідяк і звабить його Зажура.
Закину тихцем і в срібне сяйво вберусь.
Закину дзеркал друзки, - до ніг твоїх зорі.
Закину, сховавши в серці одну якусь -
Закину - у щасті щоб, а може, і в горі...
30.11.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2016
автор: Ліна Ланська