Десь серед ночі відкриті тунелі,
З неба на землю спускаються феї,
Знімають тягар непотрібних думок,
Та крізь сновидіння дають нам урок
Вони через серце у душу прямують,
Наше помилкове ясністю гальмують,
Коли ми мовчим, то можемо ми слухать -
Один на один зіткнулись наші вуха
Дивне в нас з нею таке спілкування,
Я більш фізична, вона більш ментальна,
Вона не боїться, бо вона справжня,
А ти вся у страхах, затягнутих стяжнем
Вона дуже проста і трохи БожеВільна,
А ти ставиш бар`єри, стаєш собі невільна ..
І все ж вона хоче з тобою дружити –
Фізичній віртуальна дає наснагу жити
Нарешті ти чуєш себе, відчуваєш,
На вищому рівні ти душу вдягаєш,
Всі блоки нав`язливі с себе знімаєш,
І бути собою ти їй знов обіцяєш
І ось приходить ранок, вже треба їй спішити,
Ковтаючи світанок, життям щасливим жити ..
І так ось кожен день..все чуєш-відчуваєш,
Але прокинувшись, на жаль – про фею забуваєш..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703823
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.11.2016
автор: ДрожеННікова