Вітерець дмухнув в лице,
шовковистим подихом,
ласкавим та ніжним,
мов пір'ячком лебединим іскристим.
Смуток зігнав з нього, ласкаючи вії,
в цей час зрозуміла,
що я в краще не втрачаю надії.
Вітерець, віднеси від мене печаль погану,
а натомість, залиши лише віру
і душевну наснагу мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703375
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2016
автор: Svitlana_Belyakova