ВОЛЬНОМУ - ВОЛЯ...
Ні, не злякає мене надто твоя сердечність,
не полишаю тебе через твою причетність.
Осінь - врожай бажань, ти їх складай у стоси…
Постріл у спину нехай: Де ти? Терзать досить!
Клич, або спів і вірш виплекано - життєво,
Виговоривсь, збрехав? Серце розтяв, холєра!
Вовк, чи вампір, се звір? Серце одкрий, мій вовче,
снігу сипнув в мій дім, серце моє зурочив…
Байдуже, що вкусив і запроторив у смуток...
Згуба - спокуса - кусь…Глянь - на Його покуття,
гріх - що в думках була..? Очі до долу, судді!
Каюсь: схилила стан, хрест облаштують люди
з криги твоїх думок...Спомини - бач: химери.
Гарних було розмов…світожиття, напевно...
Знаю, ти зараз - десь, в небо, і - мимо мене!
Знай, що заради нас - можу порізать вени…
***
Чари вогню, бо так кличу до себе щастя,
тож - не буди Ліліт, бо нічия я власність…
)) хуліганю)))
http://www.chitalnya.ru/work/1329372/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703353
Рубрика:
дата надходження 28.11.2016
автор: norma Ardeko