Коли так мало дня і так бракує ночі,
Коли неспинний час лише дарує мить,
Вертаючись назад вдивляюсь в твої очі,
Вдивляюсь і молю мене благословить,
Молю пробачити за все… За тихий докір,
За неуважність… Ще прошу прости
Мене матусю за байдужий спокій
І ту гординю, що усе псує…
Прости-пробач будь-ласка свого сина
Не дорікай та сліз гірких не лий
І знай завжди, що ти одна єдина
В моєму серці… Бог тебе храни!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703196
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2016
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ