Радість
(Сонет)
А Бог усе-таки у світі є,
бо те, про що молив його, збулося.
Злостивих палицею він не б’є.
Ті з горя на собі вже рвуть волосся.
А сонце правди променями б’є,
хоч надто непогодилося досі.
Знов сповнилося тим життя моє,
як здавна в нім на добре повелося.
Молився я за те, чого хотів –
і поступилось щастю люте горе.
Відкрились волі вільної простори.
Господніх ангелів лунає спів.
Зловісні більше не гримлять затвори.
Врочиста мить, коли не треба й слів.
–––––
© Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703192
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.11.2016
автор: Анатолій Загравенко