На вечірку прийшов тоді з друзями,
Тьмяно тліли вгорі ліхтарі.
Ти стояла сумна і зажурена,
Наче зіронька ніжна вгорі.
Запросив тебе скромно на танок,
У танку, я тебе закружляв.
І не зчулись, коли той світанок
В гаю трави навколо зім’яв.
Поцілунки твої зачудовані...
Твої губи, як маківки цвіт.
Ніжні пестощі зачаровані...
Понесли нас обох… у політ.
Біла, біла черемхова віхола,
Розсипала пелюстки відром.
Все притихло навкруг і не дихало,
Суть ховала наш гріх під сукном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703117
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2016
автор: Микола Миколайович