Ти бачиш, як полум'я свічки
Торкає Господніх Небес?
Там голод нагрянув...звідки?
Бідою він в хаті воскрес.
Остання зернина катами
Лягала на ситі вози,
Дитина у мами питала:
"Де хліба шматочок знайти?"
А зранку ложилося тіло
В чорнезній, холодній землі
І сонце сходило зомліло,
Стогнав Божий день в каятті.
З дощами зливалися сльози:
"Поспи любий синку, спочинь."
Молитвами падали грози:
"Прокинься синочку, прокинь."
Як темінь, западені очі
І тіло- людське каяття,
Кричала матуся щоночі,
За що смерть забрала дитя?
Невинне Господнє творіння,
Забране смертю в холод,
Прокляття пустило коріння-
Голод... голод... голод...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703079
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.11.2016
автор: Леся Утриско