Я не встигла, а ти поспішав,
Впала в трави, сліди цілувала.
І ніхто мене вже втішав.
Як чекала тебе... як чекала...
Ти при силі, при зброї пішов –
Не могла я , як був, надивитись.
Правди, спокою тут не знайшов,
І мені залишилось – молитись.
Я з очима твоїми –в дві пари –
Будем пильні в нестерпній пітьмі
І на двох - небезпечні удари
І усюди тепер – лише «ми»
Не бажали ми долі такої
Та відчув: «Це потрібно мені».
Не один ти із смертю в двобої
В цій проклятій та підлій війні
© Олена Зінченко 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703041
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.11.2016
автор: Zinthenko Olena