СЦЕНА 8
Набукко проходить крізь загальне сум’яття, врізається між Абіґаїлею і
Фененою, бере корону, одягає її на голову і вигукує до Абіґаїлі:
НАБУККО
З мого чола ти спробуй!
(Загальний жах)
ВСІ (НАБУККО, АБІҐАЇЛЯ, ІСМАЕЛЬ, ФЕНЕНА, ЗАХАРІЯ, АННА, АБДАЛЛО, ВЕРХОВНИЙ ЖРЕЦЬ)
Йде хвиля ґвалтовна
фатального гніву,
на лицях безмовних
жах смерті повстав!
Скрізь блискавок стріли
літають страшливо!..
Печаль все покрила –
день горя настав!
(НАБУККО)
Йде хвиля ґвалтовна
фатального гніву,
на лицях безмовних
жах смерті (жах смерті) повстав!
Скрізь блискавок стріли
літають страшливо!..
Печаль все покрила –
день горя настав!
На лицях (на лицях) безмовних
жах смерті повстав!
Скрізь блискавок стріли,
печаль все покрила –
день горя настав!
Йде хвиля ґвалтовна
фатального гніву,
жах смерті повстав (вже повстав)!
Скрізь блискавок стріли,
печаль все покрила –
день горя настав!
Йде хвиля ґвалтовна
фатального гніву,
на лицях безмовних
жах смерті повстав!
Скрізь блискавок стріли,
печаль все покрила –
день горя настав!
Йде хвиля ґвалтовна
фатального гніву (о, гніву),
на лицях безмовних
жах смерті повстав (вже повстав)!
Скрізь блискавок стріли,
печаль все покрила –
день горя настав!
День горя настав!
День горя настав!
День горя настав!
День горя настав! Ах!
(АБІҐАЇЛЯ)
Йде хвиля ґвалтовна
фатального гніву,
на лицях безмовних
жах смерті (жах смерті) повстав!
Скрізь блискавок стріли
літають страшливо!..
Печаль все покрила –
день горя настав!
На лицях (на лицях) безмовних
жах смерті повстав!
Скрізь блискавок стріли,
печаль все покрила –
день горя настав!
Йде хвиля ґвалтовна
фатального гніву,
жах смерті повстав (вже повстав)!
Скрізь блискавок стріли,
печаль все покрила –
день горя настав!
Йде хвиля ґвалтовна
фатального гніву,
на лицях безмовних
жах смерті повстав (вже повстав)!
Скрізь блискавок стріли,
печаль все покрила –
день горя настав!
День горя настав!
День горя настав!
День горя настав!
День горя настав! Ах!
(ІСМАЕЛЬ)
Йде хвиля ґвалтовна
фатального гніву,
на лицях безмовних
жах смерті (жах смерті) повстав!
Скрізь блискавок стріли
літають страшливо!..
Печаль все покрила –
день горя настав!
На лицях (на лицях) безмовних
жах смерті повстав!
Скрізь блискавок стріли,
печаль все покрила –
день горя настав!
Йде хвиля ґвалтовна
фатального гніву (о, гніву),
на лицях безмовних
жах смерті (жах смерті) повстав!
Скрізь блискавок стріли,
печаль все покрила –
день горя настав!
День горя настав!
День горя настав!
День горя настав!
День горя настав! Ах!
(ФЕНЕНА)
Йде хвиля ґвалтовна
фатального гніву,
на лицях безмовних
жах смерті (жах смерті) повстав!
Скрізь блискавок стріли
літають страшливо!..
Печаль все покрила –
день горя настав!
Йде хвиля ґвалтовна
фатального гніву (о, гніву),
на лицях безмовних
жах смерті (жах смерті) повстав!
Скрізь блискавок стріли,
печаль все покрила –
день горя настав!
День горя настав!
День горя настав!
День горя настав!
День горя настав! Ах!
(ЗАХАРІЯ, АННА, АБДАЛЛО, ВЕРХОВНИЙ ЖРЕЦЬ)
Йде хвиля ґвалтовна
фатального гніву,
на лицях безмовних
жах смерті (жах смерті) повстав!
Скрізь блискавок стріли
літають страшливо!..
Печаль все покрила –
день горя настав (вже настав)!
Вже настав! Вже настав!
Ах! день горя (день горя) настав!
НАБУККО
Чуйте, всі!.. Вавілоняни,
Бога вашого – до страти!
Бог він зрадників поганих,
в мене трон хотів забрати;
ваш також, безглузді євреї,
впав зі мною у борні.
Мови слухайтесь моєї...
Я лиш Бог вам... служіть мені!
ФЕНЕНА
(з жахом)
Небо!
ВЕРХОВНИЙ ЖРЕЦЬ
Що чую!..
ЗАХАРІЯ І ЛЕВІТИ
Безумний!..
ВОЇНИ
Набукко слава!
НАБУККО
Додолу голови схиляйте!
Мене, Бога, прославляйте!
ЗАХАРІЯ І ЛЕВІТИ
Безумцю! Впадеш як колос –
за навісну крамолу
Господь тебе за волос
стягне з твого престолу...
НАБУККО
Як смієш так мені?
(до воїнів)
О, вірні,
до ідола підніжжя
ведіть цього старого,
щоб згинув з племенем своїм.
ФЕНЕНА
Єврейка я також.
НАБУККО
(розлючений)
Неправда!.. О, грішна, падай ниць
до ніг моїх священних!
ФЕНЕНА
Так, я єврейка!
НАБУККО
(схопивши її за руку)
Ниць! Падай ниць!..
Я більш не цар – вже Бог я!
(Блискавка спалахує поруч з царем. Немов надприродна сила штовхає Набукко,
перекошує йому очі і безумство появляється на його обличчі. Після загального
переполоху наступає глибока тиша)
ВСІ
(крім Набукко)
Як небо мстиве глупого
зухвальця вразило!
НАБУККО
Хто торкає мій скіпетр влади?..
Хто цей привид без пощади?
Хто за волос мене хватає?..
Хто так тисне?.. Хто штовхає?..
(Хто? Хто штовхає?
Хто? Хто штовхає?)
Хто? Хто?..
О! Чом дочко... у час (у час) знемоги
не рятуєш безсилі ноги?..
Ах, лиш привиди скрізь незримі
йдуть з мечами вогняними!
Ллється небо криваве ночі
на чоло тут з вишини!
(Ах! На чоло тут (на чоло тут) з вишини!)
Ах! Чому, чому на очі
сльози вибігли (сльози вибігли) вини?
(Ах! Чому, чому на очі
сльози вибігли вини?)
Хто піддержить?.. Я слабну!..
ЗАХАРІЯ
Так небо скарало гордія!
АБІҐАЇЛЯ
(піднімаючи корону, що впала з голови Набукко)
Але величі народу, що з Баалом, не згасить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703004
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 26.11.2016
автор: Валерій Яковчук