ЛЮБОВ І ГРІХ

Упивався  гріх  розлогим  сміхом  :
Я  над  цілим  світом-  цар  і  бог,
З  людством  я  кохаюсь  до  знемог,
Без  страху  і  вічних  засторог...
Завивало  дужче  всіх  бувалих  віхол...

Та  із  мороку  з"явилася  любов,
Легка  ,  чиста,  мов  сльоза  дитини,
Усміх  світлий,  устонька  калини...
Я  -  єство  і  сутність  я  людини,
Досконалості  і  Мудрості    я  зов  

Подихом  створив  мене  Господь
Зваяна    світів  усіх  Творцем,
Всіх  енергій    Всесвіту  -  Вінцем,
Навіть  смерть  не  є  моїм  кінцем...
Семи  вітрам  "  спокусливу  "  заводь...

Де  -я  ,  там  жити  ти  не  можеш,
Я  верну  душі  від  гріха,
Зі  мною  пісня  їх  стихає  ,як  струна,
Остання  свічка  їх  зі  мною  догора..,
Любов  ти  не  зітреш,не  переможеш.

Витворе  Господній,  наймиліший,
Я  -  в  тобі,  довкола,  озирнись,
В  бік  гріха-  забудь  і  не  дивись,
Як  закличеш,  небу  помолись,-
Син  Любові  Богу  найлюбіший.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702925
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.11.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова