У місті, де весь час кричать антени,
У мерехтінні райдужних вітрин
Чим більше є очей навколо мене,
Тим краще відчуваю, що один.
У глибині душі не бісять люди,
Та часто з ними грубий і різкий,
Вже легше посмішку собі вдягнути,
Ніж розпинатись через що сумний.
І так сидиш, вливаєш віскі в вени...
Здавалось, настрій декількох годин.
Навколо люди, в думах змій зелений...
Ще більше відчуваю, що один.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702904
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2016
автор: Сова