Вітер холодний розриває тишу,
Безкрайнє небо хмарами вкрива,
Зоря вечірня думи заколише,
А в них - знамено крила розвива.
Заходить сонце і зчорнілі трави
Стихають колисковими у сні,
Та тільки стяг тріпоче вічну славу,
Що з діда-прадіда продовжують сини.
Жевріє небо над вечірнім полем,
Все нічка чорним вельоном вкрива,
Та на сторожі - прапор, в ньому- ВОЛЯ,
З ним Україна вільна і жива!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702884
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.11.2016
автор: СУЛ