Ти справжній , як вітер, як подих степів,
Як знаки зірниць на крутих небосхилах,
І розум натхненний в очах твоїх, брате,
І кров України тече в твоїх жилах!
Вона – наша рідна, тебе надихає,
І жінки краса, і тривожна блакить,
І мрії дітей, яких поки немає
Й сльоза материнська , що в серці бринить.
Молюся за тебе – щоб ти не вмирав,
Хай кулі обходять тебе, заклинаю
Щоб ти повернувся і всіх обійняв,
І радо всхміхнувся: «Війни вже немає!»
© Олена Зінченко 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702862
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.11.2016
автор: Zinthenko Olena