Уривки із роману «МАРУСЯ ЧУРАЙ»
…Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чисто, незрадливо.
Усе, як є – дорога, явори,
Усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
Що хоч спинись і з Богом говори.
……………………………………..
…А степ уже сивий на поминках літа.
Осіннього неба останні глибини.
І гілка суха, як рука кармеліта,
Тримає у жмені оранж горобини.
Як глянеш упростяж – дорога в намисті.
Ці барви червоні і жовтогарячі.
Ці щедрі сади у багряному листі! –
А люди бредуть і бредуть, як незрячі…
Перевод с украинского языка
НИЛА ВОЛКОВА
Отрывки из романа «МАРУСЯ ЧУРАЙ»
…Бывает, иногда ослеплена,
Остановлюсь, осмысливая диво –
И степь, и лес, и небо, и луна,
Все так невинно, чисто и красиво.
И все, как есть – дорога, кленов высь.
Оно мое, все это – Украина.
И красота тут высока, былинна,
Хоть на беседу с Богом становись.
………………………………………
Седая уж степь на поминках у лета.
Осеннего неба бездонны глубины.
Рукой кармелита засохшая ветка.
В ладони сжимает оранжи рябины.
Посмотришь впродОль – вся дорога в монистах.
Цвета эти алые и золотые.
Садов этих роскошь в багрянцевых листьях! –
А люди бредут и бредут, как слепые…
2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702856
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 25.11.2016
автор: Ніла Волкова