Блискучий місяць, зорі-очі
Пандрують землю всю щоночі,
Несуть їй оберіг яскравий
З незгасністю кохання слави
За сонце-схованку зі світом-
На день, а з темінню – привітом
Яскраво обіймають знову
Її щасливу та здорову
Та пестять, коли втома денна,
Турботливість ота буденна
Виснажує жіночі сили,
Вичавлює всю кров та жили…
З наснагою у них кохання
Як кажуть,- з вечора до рання,
На відстані всі вподобання
Та поцілунки, обіймання…
Такі, як в юності прозорі,
Про що засвідчать небо, зорі,
Що гарні почуття, відкриті,
З дарунками метеоритів
Зірок на щастя та на долю,
Без заздрощів, знущання болю,-
Величне чуйне обережне,
До всього – вільне незалежне
З казковістю, без забаганок,
У ритмі добрих колисанок,
Без примхів тих земних дівочих,
У збутності всіх снів пророчих
Здавна зв’язок земно-небесний,
Душевний чистий,- не тілесний,
Без зайвих вичислень та ліку
Тісний взаємністю – одвіку!
25.11.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702778
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 25.11.2016
автор: Єгорова Олена Михайлівна