Знову падає ніч на верхи́,
Поділ рве об ту гострість зелену.
Сосни ки́вають: ближче! Зійди,
Торкни темінню пласт гобелену
Синіх гір, що у втомі стоять,
Прив"язавши до спин горизонт.
Загорни їх у тишу. Хай сплять,
В тінь закутавши ворох гризот.
Упади сукном чорним згори
І розсипся зірками у кронах.
Ліси шелестом зіб"ють сліди
В верховітті задумливих гронах.
І біль згадок не знайде, ні мрій
Та тривожність, жадання нестримне.
Дихай горами! Дихай... І грій
Серце зранене світом. Ніч злине.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702705
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2016
автор: Мар’я Гафінець