Що не кажи і як не лайся,
а не очунює народ.
Є в України три нещастя –
політики чужої масті,
Росія і лихий бомонд.
Нема від першого рецепту,
коли скалічена душа
не відає, що їй чужа
позиція анахорета –
злодіїв гнати од коша.
А друга – це взірець держави,
де процвітають холуї,
нувориші-багатії,
її релігія лукава
і [i]всюдисущіє[/i] її.
А далі третє й не останнє:
копита й роги сатани,
корито – куму, мани – пані,
богема рвані і чини,
та кисельови на екрані,
і у нірвані – пахани.
Усі щасливі, що Майдани
не зализали наші рани
і до ладу́ не привели.
Ми залишились, де були,
коли вели усіх до ями
гібридні єви та адами.
І не покаються осли,
яких очікує Майамі,
що долари тасує дама,
а на казні –
одні
орли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702689
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.11.2016
автор: I.Teрен