Не кажи нічого, благаю,
На душі чорний слід від думок.
Я страждаю, ти бачиш страждаю?
Як на зустріч роблю хоча б крок.
Відвернися, прошу, не дивися
Ти на мене й на мою печаль,
Відмолися від мене, й перехрестися,
Я не буду твоїм на мій жаль.
Серце битися буде від страху,
Що тебе назавжди відторгну,
Під продирявленим чорним дахом,
Як вигнанець, на лавці засну...
Будуть снитися сни не милі,
Про тебе, як про любов мою,
Я з тобою б хотів у мирі
Все життя прожити без сну.
Та в цю ніч холодну і чорную,
Пробудив мене вітер і дощ,
Що насунувся з чорного обрію
І порушив самотність площ.
Я люблю тебе чуєш люблю тебе,
Але не руйнуй моєї долі скрижаль,
Я вже вирішив все для себе,
Я не буду твоїм на мій жаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702682
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2016
автор: Влад Ковський