За сімома печатями печалей
іще шевелиться і жевріє душа.
Не спалено іще мости й причали -
іди за Сонцем, а чи за зірками -
найяскравішою з Великого Ковша.
Вона тебе до мене приведе.
Так, ніби та живе у мене в грудях.
Бо яскравішою вона щораз стає,
як ближчим ти хоча б на крок стаєш,
чи голос твій вчувається усюди.
Молюсь високим янголам-зіркам:
зірвіть з очей полуду і оману,
бо місця не знаходиться рукам,
бентежно й тісно зболеним думкам
в полоні почуттів й самообману.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2016
автор: Meggi