Жінки і війни – два коротких слова,
В них – біль і кара, злоба й майбуття.
Коли ж про жінку повелась розмова,
Скажу, їй людство вдячне за життя.
Було так, є і, мабуть, завжди буде,
Такий лихий вже людство має рок:
Війну ведуть боги, а гинуть люди,
Й змінити щось безсилий і пророк.
Жінки і війни… Скільки світ біліє,
Йому вершили долю лиш вони:
Без жінки він збідніє, помарніє,
І саме жінка – крапля для війни.
Жінки і війни – перемоги й відчай,
І знов вона рятує вкотре світ,
Бо лиш вона народжується двічі:
Сама й землі дарує діток-цвіт.
Та з’ява важко матері дається,
А ще трудніш, як діток утрача…
А мо’ війна над жінкою сміється,
Як забирає в неї орача?!
Жінки і війни – обійми любові
І чорної зневаги вражий крок…
Чи ж допоможе душам темним сповідь,
Щоб вознеслись у небо до зірок?!
27.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702548
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.11.2016
автор: Ганна Верес