Лелечий клекіт в серці залишивсь,
Полинули у вирій дикі гуси.
За ними я дививсь, дививсь, дививсь…
Тугу свою спинити в серці мусив.
Коли замовкне клекіт то й життя...
В очеретах не буде більш малечі.
І не народить пташка більш дитя,
І пір’я не розправить знов на плечах.
Лелеча доля певно не проста,
В житті їх клекіт має два відтінки.
В польоті першім крила вироста,
А в другому лишаються пір’їнки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702545
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.11.2016
автор: Віталій Назарук