Хотілося б, щоб був це віщий сон,
Де поруч ти і гріє ясне сонце.
У хаті тихо грає вальс-шансон
І листя зазирає у віконце.
Прокинутись від ніжних рук твоїх,
Ти міцно через сон так обіймаєш.
Губами доторкнувся вух моїх
І шепчеш тихо як мене кохаєш.
По шиї ніжно пальцями проводиш,
Твій подих відчуваю на собі,
І поцілунком з розуму ти зводиш,
Мурашки вже побігли по спині.
На тілі теплі дотики відчутні,
Навіки б зупинила зараз час.
З тобою ті хвилини незабутні,
Які поєднують в одне єдине нас.
О ні, я прокидатися не хочу,
З тобою ще б хоч трішечки побути.
До тебе я кричу, біжу, шепочу,
Бажаю на яву це все відчути.
Та сонечка промінчик б'є у очі,
Прокинулась в кімнаті я одна.
Прошу тебе, приходь ти так щоночі,
Це про сон і тут тебе нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2016
автор: Кушнір Марина