І не плакав ніхто із округи,
Хоронили в родині маля,
Вигравав поміж верб вітер фуги
І від сліз була мокра земля.
Я іще у той час не родився,
А батьки посивіли ураз,
Я б живим своїм братом гордився,
І виконував кожен наказ.
А так перст, я один, я без брата,
Плаче доля і серце щемить.
Хоч душа і понині розп’ята,
Я братів пам’ятаю щомить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702378
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2016
автор: Віталій Назарук