Не треба нам лукавити з собою,
а вмиватись Божою росою.
Давайте прагнути Волі
та не забувати в якому живемо просторі.
Бо в нас буває дуже часто:
один будує, а інший це, без жалю, руйнує.
Давайте розвіємо незгоди,
як листя осіннє в невтішну мить негоди.
Велике море любові нехай захистить від скорботи,
широке поле надії нехай нас собою зігріє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702332
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.11.2016
автор: Svitlana_Belyakova