Завісу піднято - життя вирує -
Не переграти , не повернути час.
Суворий Кронос механізм чатує
І вічним фаталізмом струнить нас.
Інтерпретація – мій порятунок
Від догм суспільства , суму та зупинок
Властивість ця - як еліксир, як обладунок
Знайомтеся: я – маг переоцінок.
Мій дар – то між плевел зерно.
Незримий скарб найвищого ґатунку.
І до суспільної фатальності воно
Як я, не має жодного стосунку.
І зазвичай мій оптимізм не має меж.
Щодня мені: «Тебе це не обходить
Тут заборона, це не можна теж!»
Як світ по-доброму мене заводить!
Надбання багатьох моїх життів-
Відроджене із сумнівів, зневір.
І трансформоване із тисяч небуттів.
Приручене, як непокірний звір –
Моє бажання - світ перевернути
В свідомості!
Цього не варта гра!?
І ще не раз натхнення так відчути…
В наступному сюжеті,так… пора.
P.S. На біс не кличте вам– не час:
Я тут у захваті від ошуканств нових.
Мораль – що не вбиває нас,
Як з Фенікса,
Так зробить з нас живих.
© Олена Зінченко 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702285
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.11.2016
автор: Zinthenko Olena