Листопадне

Їду  у  Станіславів  –  
Села  вже  без  принад.
Стогнуть  листочки  ржаві.
Шкіриться  листопад.

Голі  стоять  дерева.
Простір  чорнять  гілки.
Смуток  –  пащека  лева
Ріже  іклом  думки.

Паша    –    облізла  лиска  –  
В  оці  –  нудьга  і  стид.
Гордість  лиш  у  берізки  -  
В  біле  малює  вид.

Хмари  –  живі  перини,
В  небі  ведуть  парад.
Гори,  мов  балерини,
Стали  до  танцю  в  ряд.

Вечір  повзе,  мов  кобра.
Небо  кидає  лот:
- Буде,  все  буде  добре,
Пишеться  генам  код.
12.11.16

Диво  дивне  –    білий  сніг,
Все  покрив,  що  тільки  міг.    
Шлях  забілив,  дах  і  сад,.
Сквер  і  вулиця    без  вад  –  

Біле  все!    Та  це  пусте!
Він  мете  собі,  мете,
Світ  мережить,  наче    ас.
В  плані    нині  –    майстер-клас.

Друг  у  нього  –  морозець,
Теж  до  праці  молодець,
Виклався  за  день  на  всю  –  
В  став  насипав  холодцю,

Позаштопував  калюжі.
Руки  в  нього  -    спритні,  дужі.
Що  листопад?  Драла  дав.
Гордо  грудень  владу  взяв.
13.11.16

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702273
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.11.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)