Відносить до гавані спогадів
До щастя, в якому так муляло залишитися
Разом з тобою
У нашій гойдалці з присмаком весняних вечорів,
В які я існую лише завдяки розмаху твоїх обіймів.
Я повертаюсь до тих місць,
Які більше не зриваються від емоційного нахилу моєї стихії
Любові
До всіх серцевих надривів, перенавантажень
Від вражень, які ніхто не в змозі на мене справити більше,
Ніж навіть пам'ять про те,
Що я марно згубила.
Пробач, серце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702258
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2016
автор: скло вітрин