Завмерла доля у земному лоні.

Вмлівають  дзвони  в  смутку  та  журбі,
Над  ними  чорний  ворон  з  жалю  кряче-
Життя  людське  загублене  в  імлі,
Осіннє  небо  тихо  знову  плаче.

Бруківка  сивиною  вкрилась  днів,
Людська  хода  спливає  в  унісоні...
О  сину  мій,  як  волі  ти  хотів,
Ти  так  хотів  звільнити  людські  долі.

Свіча  горить,  горить  сумна  свіча,
Де  батько  й  мати-  всесвіт  у  поклоні-
Смертельний  подих  у  ворожого  меча,
Завмерла  доля  у  земному  лоні.

Вмлівають  дзвони  в  смутку  та  журбі,
Зігріє  душу  лиш  свіча,  юначе,
Там  квіти  й  молитви  лишень  тобі,
Лишень  по  тобі  небо  тихо  плаче.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702184
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.11.2016
автор: Леся Утриско